Пасторам, які залишили церкви

Маю слово до служителів, які виїхали з України. Не моя справа оцінювати, хто правий, хто неправий. Переконаний, що кожен має достатньо аргументів щодо свого рішення.

Мене війна застала в Америці. Друзі навіть казали: «Чи не Господь так зробив, що ти опинився тут? Забирай родину сюди й лишайся!» Зізнаюся, що на третій день таких розмов я подумав: а що, як це справді такий Божий перст? Подзвонив дружині, поділився думками… А вона до війни дуже хотіла виїхати в США, де перебуває її родина. Ми взяли час для обдумування. Усередині було якось порожньо — щось не те… І коли зв’язалися наступного разу, дружина каже: «Якщо й виїжджати, то зовсім не в такий час!» І це був для мене голос Божий. Я зрозумів, що маю повернутися в Україну, маю служити. Тому що там лишилася церква, тому що з’явилося багато викликів, потреб і — можливостей. Багато біди — і треба прикласти свої руки, щоб допомагати людям. Поміняв квитки, вернувся.

Тому, повторюю, не мені оцінювати тих, хто виїхав, і тих, хто лишився. Моє слово стосується тих пасторів, які виїхали некоректно, фактично покинувши громаду напризволяще. Чимало церков збираються далі, деякі — без пасторів. Коли пастор покидає громаду, навіть не попередивши її, там відбувається ряд шкідливих процесів.

Погіршуються стосунки між віруючими, знижується терпимість один до одного. З’являється ворожість між тими, хто виїхав, і тими, хто лишився. І навіть виникає зневага до пасторського покликання. Ймовірно, у людей дещо завищені очікування від пасторів, але, як би не було, розчарування величезне. Адже той, хто мав би бути попереду, вести громаду, раптом пропав. Звичайно, християни читають Біблію й знають, що згідно зі словами Ісуса Христа так поводиться найманець, а не пастух.

Покинуті пасторами громади стали вразливими до заблуджень. В одну церкву прийшли одні вчителі й навчили по-одному, в іншу — інші й навчили по-іншому. Доходить аж до відвертих єресей.

Цілий ряд служінь припинився у той час, коли люди якнайбільше відкриті до Євангелії. Я чув такі аргументи від пасторів: «Уся моя церква виїхала, то за кого я маю відповідати?» Але ж у населеному пункті — тисячі невоцерковлених людей! І саме зараз вони особливо потребують духовної підтримки.

Тож я маю прохання й звернення до вас, шановні пастори. Якщо ви плануєте повернення або вже повернулися, то, мабуть, відчули цю напругу в церквах. Це пов’язано в тому числі з тим, що пастори некоректно повертаються. Як це зробити правильно? Ну, по-перше, зробити це якнайшвидше. По-друге — з визнанням того, що щось було зроблено не так. Прикро спостерігати, що багатьом пасторам важко попросити пробачення: «Так, я не підготував церкву. Так, я ігнорував попередження. Так, я не дотримав обіцянки. Так, я покинув вас, я був неправий, я згрішив, я несправедливо повівся…» Замість цього багато з них навпаки виправдовуються, ще й звинувачують у неправильному поводженні членів церкви. Це найгірше, що можна придумати. Краще пастору бути вразливим. Краще покаятися — це буде більш по-християнськи.

Також дуже важливо зі скромністю, вдячністю й повагою ставитися до тих, хто лишився й служив усупереч усьому. Варто більше й глибше вслухатися в біль людей, вислуховувати їх. Бути максимально терпеливим до критики на власну адресу. Будуть ті, які публічно зневажатимуть, можливо, навіть закликатимуть до певних дисциплінарних заходів. Будуть ті, які підуть в іншу церкву. Пасторському серцю варто бути впокореним і вибачливим. Дуже важливо вивчити, що та як робила церква під час вашої відсутності. І до кращого — приєднатися.

Ще одне звернення в мене до тих братів-пасторів, які виїхали й не планують повертатися, принаймні, у найближчий час. Тут мушу переконливо просити й наполягати: передайте служіння надійним братам, які відповідають біблійним критеріям. Делегуйте — і відпустіть. Перестаньте практикувати viber-керівництво. Пастир не може дистанційно керувати громадою! Це не по-людськи, не по-біблійному й не по-духовному. Якщо ж у церкві немає достойного служителя, який може взяти на себе відповідальність, то не шукайте аби-кого. Цим самим ви приведете до тих шкідливих наслідків, які я перерахував вище. Зверніться до обласного об’єднання, до пасторів сусідньої церкви, щоб вашу громаду взяли під опіку.

І останнє. Коли через рік чи півтора ви надумаєте вернутися в Україну, в рідну церкву, не претендуйте на пасторське служіння. Тому що пастор — той, хто перебуває разом із церквою. Після тривалої відсутності він може повернутися лише як член церкви. Скромно, повільними кроками інтегруючись у церкву, він може виконувати певні доручення. А будь-яке повторне пасторське служіння можливе тільки після ґрунтовного випробування й підтвердження громадою.

Чи може пастор, який навіть виїхав некоректно, бути корисним Україні там, за кордоном? Думаю, що так. Але для мене це біль і переживання: якщо він негідно повівся з одною отарою, то де гарантія, що добре поведеться з іншою? А, можливо, це не його покликання? Такий стиль поведінки це явно виказує. Апостол Петро пише: «Пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно, не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір» (1Петр.5:2-3). Це для нас приклад і керівництво.

Дорогі брати та сестри, члени церкви, ви відповідаєте за стан общини також. Ви теж покликані турбуватися про ріст і розвиток громади. Це Господня церква, а ваша справа — працювати на її розбудову, на поширення Божого Царства. Якщо ваш пастор за кордоном, то шукайте того служителя, який може вам служити наживо. Звертайтеся до служителів сусідніх церков, до обласного об’єднання, обирайте вірних, але тільки згідно з біблійними критеріями. І самі, закотивши рукави, працюймо.

Якщо ваш пастор повернувся, переконую вас на підставі Божого Слова — прийміть такого. Бо, у принципі, кожен із нас за багато речей вартий осуду, але Господь нам прощає. Молімося разом за нових служителів, щоб Господь зрощував і ставив людей згідно зі Своїм серцем. Щоб Він посилав працівників на Свою ниву. Благословень вам і мудрості щодо правильної християнської поведінки.

Микола РОМАНЮК,
пастор Ірпінської біблійної церкви

Благовісник, 4,2022